МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 7
Під обробкою: 18

ship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-uae-procurement-ocsp-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

archival-photos-ukr

Авторизація

Профспілковий комітет

1. У радянську епоху.

 

Аж до початку 1980-х рр. профспілкова організація в Одеському порту офіційно називалася порткомфлот (портовий комітет флоту) і входила до структури найпотужнішого профспілкового об'єднання Півдня України - Баскомфлоту Чорноморського пароплавства.

 

Свою основну функцію - захист інтересів працюючих - ПКФ ОМТП здійснював за допомогою апарату звільнених працівників - голів місцевкомів, а також постійно діючих комісій за напрямками діяльності: житловій, з трудових конфліктів, організації соцзмагання, профілактики правопорушень, культурно-масової роботи та ін.

 

З 1966 по 1976 рр.. виборну посаду голови порткомфлоту ОМТП обіймав Василь Фомін. З бідної селянської родини, В. Фомін у 13-річному віці розпочав трудову діяльність матросом на вітрильному судні Волго-Каспійського держрибтресту і пройшов шлях до капітана суден одеського портофлоту. Досвідчений організатор, людина високих моральних і ділових якостей, Василь Єрофійович користувався великим авторитетом на підприємстві. За його ініціативою в порту були відкриті санаторій-профілакторій, база відпочинку, упорядковано і розширено піонерський табір. У 1986-87 рр.. Василь Єрофійович на посаді начальника відділу кадрів порту брав активну участь у переведенні ОМТП на нову систему організації управління та нарахування заробітної плати, на місці керував будівництвом кількох житлових будинків у Київській області для працівників Чорнобильської АЕС. За багаторічну сумлінну працю, вагомі особисті заслуги у розвитку морського транспорту В. Фомін був удостоєний нагород ВЦРПС і ММФ СРСР, став персональним пенсіонером УРСР.



З початком економічних і політичних реформ в СРСР, які увійшли в історію як «горбачовська перебудова», роль профспілок у житті трудових колективів значно зросла.

 

З 1983 по 1989 рр.. профспілкову організацію ОМТП очолював Василь Щуров. За його активної участі в порту були реалізовані значимі для колективу починання. Варто згадати організацію нічного харчування для докерів, заходи щодо поліпшення умов праці і побуту портовиків, вдосконаленню системи оплати праці.

 

Значною віхою в історії колективу стало будівництво в 1980 рр. 167-квартирного будинку для працівників ОМТП господарським способом. Великих зусиль коштувало домогтися дозволу в Києві на будівництво т.зв. «горківським методом» (з трудовою участю майбутніх мешканців), внести відповідні зміни у Колдоговір, вибити ліміти будматеріалів, і, нарешті, грамотно організувати саме будівництво. Левова частка заслуги в тому, що проект було успішно реалізовано, належала начальнику Одеського порту Миколі Павлюку, голові профкому Василю Щурову та голові товариства забудовників Леоніду Сичову.

 

Важливе місце у діяльності робочих профспілок в останні десятиліття радянської епохи займала культурно-масова робота.

 

Портклуб ОМТП у 1960-80 рр.. став осередком творчої самореалізації робітничої молоді в регіональному масштабі. На його підмостках перші кроки до професійної сцени зробили письменник-сатирик М. Жванецький, пародист І. Ільченко, співак Валерій Ободзинський, танцюристи Сергій та Анна Марич та ін.

 

Широку популярність у місті і області здобули виступи агітбригади порту (худ. кер. Ян Гельман) та ансамблю сучасного танцю, сформованого з колишніх спортсменок-гімнасток (худ. кер. Світлана Андрухович). Вищим пілотажем у молодіжному середовищі Одеси вважалося потрапити ввечері вихідного дня на першу в СРСР постійно діючу дискотеку, яка також відбувалась у двоповерховому будинку на узвозі Ласточкіна. Візитною карткою портклубу були святкові концерти і тематичні вечори-капусники, приурочені до знаменних дат чи подій у житті колективу порту.

 

Все вищезазначене стало можливим завдяки організаторському таланту і невтомності директора портклуба Валерія Павловича Шаронова.

 

В описувану епоху спортивно-масова робота на підприємствах грала роль важливого інструменту підвищення продуктивності праці та зміцнення трудової дисципліни. Про це свідчить хоча б той факт, що практично половина штатних працівників порткомфлоту ОМТП в 1970-80-х рр.. працювали на посадах інструкторів фізкультури.

 

Найбільш яскравим представником плеяди спортивних організаторів ОМТП є майстер спорту СРСР Георгій Кунда. Не переймаючись особистими рекордами, Г. Кунда багато років присвятив розвитку масовості фізичної культури на водному транспорті - брав участь в організації Спартакіад і чемпіонатів ЦС ДСО "Водник", очолював спортивний клуб "Портовик", розвивав спортивну базу Одеського порту. До речі, Г. Кунда - єдиний в Україні інструктор фізкультури, нагороджений державним орденом "Знак Пошани" за впровадження професійно-прикладної фізичної культури у програму підготовки докерів-механізаторів.

 

Стараннями Георгія Сергійовича на базі спортивних споруд порту працювали десятки спортивних секцій (дорослі і дитячі), протягом кількох років практикувалися масові виїзди портовиків у зимові місяці на гірничо-лижні траси Карпат, у Криму було відкрито базовий табір любителів дайвінгу, який функціонує до цієї пори. Г. Кунда зміг у нові часи зберегти закладені у 1950-60-і рр.. традиції масових спортивних свят до Дня працівників морського флоту.

 

2. Профком ОМТП у 1990 - 2000-х рр.

 

Після розвалу СРСР, коли економіки практично всіх пострадянських держав переживали глибоку кризу, адміністрація ОМТП на чолі з М. Павлюком зуміла швидко, практично за півтора року, перевести господарську діяльність підприємства на ринкові принципи організації. Таким чином, від колективу була відведена загроза скорочення робочих місць, зарплат і соціальних програм.

 

Перше підприємство спільної діяльності (ПСД) в Одеському порту з'явилося у 1993 р. Цьому передувала воістину величезна робота адміністрації та профспілки з правового забезпечення захисту інтересів портовиків при переході у приватні стивідорні структури, безпрецедентна кампанія з роз'яснення пересічним працівникам причалів життєвої необхідності впровадження нової моделі роботи порту.

 

Профспілкові діячі йшли на причали, в тальманські і в побутові приміщення, де пояснювали докерам, що при переході у приватні компанії вони не відриваються від пуповини підприємства - нікого з них не буде звільнено, а в новому колдоговорі будуть прописані всі базові соціальні гарантії: зарплата не нижче ніж в порту, збереження безперервного стажу роботи і т.д. Форма типового Колдоговору для ПСД була розроблена юристами та профкомом порту.

 

Дискусії на тему переходити чи не переходити у ПСД були бурхливими. І треба віддати належне тодішньому голові профспілкового комітету порту Юрію Погорєлову (очолював профспілку ОМТП з 1989 по 2005 р.), заступнику голови С. Селантьєву, які самі прагнули досконально розібратися у правових аспектах взаємовідносин трудових колективів і бізнесменів-роботодавців і пояснити це іншим.

 

Розробкою та погодженням нормативних документів, які гарантували права трудових колективів у нових умовах, займалися профгрупорги, керівники виробничих ділянок, бригадири лінійних бригад. Активність в цій роботі проявили І. Матюхін, О. Якубовська (ВПК-6), М. Половнюк (ВПК-1), П.Лаптєв, М.Храпко, В. Топор (ВПК-2), В. Барщевський (ВПК- 4), Г. Аленіков, І.Соковнін (ВПК-3), М.Тимунь (ВПК-8), В. Мощенко, А. Гуцол (ВПК-5) та ін.

 

Свого роду іспит на здатність захищати права людини труда в умовах капіталізму профспілка ОМТП здавала у 2006-2008 рр..

 

Тоді первинну профспілкову організацію ДП «ОМТП» очолював нинішній її голова Володимир Зайков. Саме на його долю випала школа організації мітингів та інших масових акцій протесту, налагодження взаємодії зі ЗМІ, громадськими організаціями, політичними партіями та іншими союзниками портовиків у справі збереження соціальних завоювань порту.

 

Коли у березні 2006 р. Одеська міськрада заблокувала програму інвестиційного розвитку ДП «ОМТП» («Концепція-2010»), на авансцену боротьби за реалізацію життєво-важливих для колективу проектів виходять нові люди: заст. голови профкому М. Ніколаєв (організація мітингів під стінами обласного Апеляційного суду, акції протесту в Києві), голова профкому ВСБ А. Ковальчук (виступи на всіх мітингах і на зустрічі колективу ОМТП з депутатами міськради), прес-секретар начальника порту О. Гіряєва (формування громадської думки на підтримку портовиків).

 

2006-й рік ознаменувався цілою низкою спроб рейдерських захоплень найбільших портів України. В Одеському порту в лютому 2007 р. тодішнє керівництво Мінтрансзв'язку, йдучи на поводу у деяких фінансово-промислових груп, спробувало змістити начальника порту М.Павлюка. Очолюваний профспілками колектив став на захист керівника, який до того часу вже понад двадцять років був гарантом стабільності та розвитку підприємства. У відповідальні хвилини, поруч із головою профкому порту В. Зайковим були профспілкові лідери стивідорних компаній М.Половнюк, В.Топор, І.Соковнін, В.Мощенко та ін. «Семиденна війна» одеських портовиків проти чиновницького свавілля увінчалася успіхом. Незаконний наказ Мінтрансзв'язку було скасовано. Поряд з керівництвом профкому порту проявили громадянську мужність рядові члени профспілки.

 

У 2007 р. з приєднанням до порту судноремонтного заводу «Україна» у якості підрозділа до профкому ОМТП увійшли члени профспілки колишнього заводу. Профком узяв на себе і турботу про ветеранів-судноремонтників.

 

Зміцнюючи єдність колективу як найбільш дієвого інструменту протистояння спробам розвалу підприємства, профспілка ОМТП ініціювала створення ряду громадських об'єднань: Молодіжна організація Одеського порту (МООП), Союз воїнів-інтернаціоналістів «Бойове братство», організація «Жінки за майбутнє підприємства», тощо.

 

Коли у 2008 р. до проекту Генерального плану розвитку Одеси було включено пункт про винесення вантажних причалів за межу міської забудови, єдиним фронтом проти згубної для Одеси ідеї виступили адміністрація ДП «ОМТП», профспілки і молодь підприємства. До осені того ж року плани, проти яких виступали портовики, були зняті з порядку денного.

 

Також у 2008 р. і у 2009 р. профком ДП «ОМТП» рішуче, ефективно і грамотно відстоював інтереси трудового колективу в умовах наростання світової економічної кризи, усвідомлюючи величезну відповідальність за збереження славних традицій Одеського порту.

 

3. Сучасність.

 

В ситуації економічної кризи (починаючи з осені 2008 р.) профспілковий комітет Одеського порту вирішує завдання збереження соціальних завоювань трудового колективу, забезпечення безпечних умов праці та охорони здоров'я портовиків, всілякої підтримки ветеранів та інвалідів.

 

Деяке зменшення обсягів вантажів, що переробляються на причалах, призвело до зменшення доходної частини бюджету порту і, відповідно, зменшення фінансового ресурсу для реалізації зазначених програм.

 

Тим не менш, завдяки мобілізації коштів за рахунок інших статей профспілкового бюджету, а також за допомогою адміністрації ДП «ОМТП», профкому вдається зберігати основний соціальний пакет портовиків на належному рівні. Перш за все це стосується медичних програм. Функціонує і забезпечується всім необхідним медико-санітарна частина порту, де надається терапевтична, хірургічна та інша допомога працівникам порту, стивідорних компаній і непрацюючим ветеранам. Збережена програма медичного страхування працівників ДП «ОМТП» за програмою «Швидка допомога». Базовим клінічним центром для портовиків є 411-й військовий госпіталь.

 

Зіткнувшись з проблемами виділення путівок на оздоровчо-курортне лікування Державним Фондом соціального страхування, профспілка уклала прямі договори з декількома здравницями Прикарпаття, зокрема з санаторієм «Смерічка», завдяки чому портовики отримують путівки за цінами нижче ринкових.

 

Як і раніш в практиці виплати портовикам одноразової матеріальної допомоги з фонду начальника порту за поданням профспілкового комітету у випадках, передбачених Колективним договором (головним чином на оплату дорогих медикаментів, часткову оплату операцій та на лікування). За спільним рішенням адміністрації та профкому, працівникам, чий стаж перевищує 3 роки, з прибутку порту виділяються безвідсоткові зворотні позики на поліпшення житлових умов, лікування, оплату навчання тощо.

 

Профком порту курирує культурно-масову і спортивну роботу на підприємстві. За його фінансуванням проводяться загальнопортові урочистості та масові заходи з нагод річниці Великої Перемоги, Дня флоту України, Дня заснування Одеського порту, зустрічі Нового року. Виділяються кошти на проведення спортивних змагань, спартакіад та свят. Надається благодійна допомога дитячим будинкам, інтернатам, інвалідам та іншим соціально-незахищеним категоріям громадян.

 

Виконується програма «Турбота» спрямована до соціального захисту ветеранів підприємства. Ветерани порту та СРЗ-1 отримують щомісячну матеріальну допомогу, виділяється матеріальна допомога до Дня Перемоги, до Дня літньої людини, а також, за окремими заявами, на оплату ліків і лікування в стаціонарах міста.

 

В цілому, незважаючи на кризу, яку сьогодні переживає вся країна і підприємства морської галузі зокрема, адміністрації та профкому Одеського порту вдається утримувати високий рівень соціальних гарантій портовиків і виконувати всі пункти Колективного договору, що стосуються створення безпечних умов праці, своєчасної виплати зарплатні, відпускних, лікарняних, медичного обслуговування працівників і ветеранів порту, організації оздоровлення та санаторно-курортного лікування, надання безвідсоткових зворотних позичок і так далі.

 

Найголовніша злободенна проблема - збереження соціальних завоювань працюючих в ході майбутнього реформування підприємств морської галузі та, власне, трудового законодавства. Прийняття «Закону про морські порти» та нового Трудового кодексу України, в тому вигляді який вони мають в проектах, призведе до обмеження прав найманих працівників, згортання соціальних програм на підприємствах. Профком Одеського порту, разом з профспілками інших українських портів, докладає всіх зусиль для внесення коректив у зазначені нормативні акти.