МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 8
Під обробкою: 19

ship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-uae-procurement-ocsp-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

archival-photos-ukr

Авторизація

Персоналії

Де-Волан Франц Павлович

Франц Павлович Де-Волан (франц. François Sainte de Wollant, 20.09.1752-30.11.1818) - один з перших зодчих Одеси й Одеського порту, а також перший архітектор Вознесенська, Новочеркаська, Тирасполя, Овідіополя та інших міст, перший будівельник чавунного мосту в Петербурзі. Державний діяч, видатний фортифікатор і інженер своєї епохи, перший російський гідротехнік, який створив найбільшу водну систему в Європі, що зв'язала Петербург з Волгою і Білим морем.

 

Де-Волан - виходець з Нідерландів, народився в Антверпені в сім'ї брабантського дворянина, лейтенант-полковника голландської армії. З 1779 р. служив у голландській колонії Гвіані в Південній Америці, де будував військові укріплення проти англійців. З 1784 р. - картограф у Нідерландах. Під час політичної кризи в країні у 1787 р. перейшов на військову службу до Росії в чині інженер-майора.

 

У 1789 р. Де-Волан був затребуваний князем Потьомкіним до Південної армії, що діяла проти турків (російсько-турецька війна 1787-1791 рр..) і взяв участь у всіх значних битвах (Каушанського, під Паланкою, Акерманом, Кілією, Браїловим, Мачіном та Ізмаїлом). У 1790 р., між битвами, робив проект Миколаєва та, спільно з генералом Меллером, проектував систему берегової оборони Чорного моря, Криму, Дністра. Після підписання наприкінці 1791 р. Ясського миру

 

Ф.Де-Волан отримав звання інженер-полковника і до початку 1792 р. склав опис завойованого краю в межиріччі Дністра і Південного Бугу. «Опис землі Едісан» (степова частина сучасних України та Молдови) був необхідний для захисту, заселення та розвитку торгівлі у краї. Вже наприкінці 1792 р. «турки почали рух», тому було вирішено створити лінію оборони у вигляді фортець у Тирасполі, Овідіополі, Хаджибеї, Кінбурні. Де-Волан, який став першим інженером Південної армії під керуванням О. В. Суворова, з'явився до ставки командувача. З січня 1793 р. інженер-полковник у складі експедиції з будівництва фортець під керівництвом Суворова здійснив поїздку по всьому кордону на предмет його фортифікації. Катерина II призначила Де-Волана згідно з його проектами інженером-керівником прикордонних будівельних робіт, розпорядником коштів, а також головним інженером армії Суворова. Поряд з іншими завданнями, адміралу Де-Рібасу та інженер-полковнику Де-Волану було наказано «оглянути можливо ретельніше берега гирла Дніпра і Чорного моря, виміряти існуючі рейди і затоки й обрати зручне місце для порту ...». Таким пунктом була обрана фортеця Гаджибей, недавно відвойована в турків. До кінця 1793 р. Ф.Де-Волан з невеликою групою помічників виконав титанічний обсяг робіт на місці майбутньої гавані: справив вишукувальні та геодезичні дослідження, розвідав джерела води, райони розробки каменю, провів заміри глибин, вивчив проби грунтів, силу й напрямку течій і вітрів, склав план порту, прив'язавши до нього центральну частину міста, склав детальний грошовий кошторис будівництва з урахуванням матеріалів, способів їх доставки, кількості робочих рук і т.д.

 

 

27 травня 1794 р. на плані Де-Волана з'явилася знаменита резолюція імператриці Катерини II: «Бути по цьому», був виданий імператорський рескрипт про будівництво міста і порту за планом Де-Волана на ім'я генерал-губернатора південних губерній П. Зубова. У тому ж році для виробництва всіх будівель була заснована «канцелярія будівель міста і порту Гаджибейського», директором якої був Де-Волан. Тому що Суворова направили на придушення повстання в Польщі, Де-Волан з березня 1795 р. очолив ще й експедицію з будівництва фортець і порту. Під його талановитим керівництвом роботи проводилися досить успішно, і в 1796 р. було завершено будівництво фортів у Керчі, Севастополі, фортець та міст Одеса (остаточна назва замість Хаджибея), Тирасполь, Овідіополь, військових і цивільних об'єктів у Сімферополі, Керчі, ін. Наприкінці Де -Волан був нагороджений орденом св. Володимира 2-го ступеня.

 

Сьогодні ім'я Ф.де-Волана носить музей Одеського порту. У 1994 р. бюст великого інженера був встановлений на центральній прохідній ОМТП на Митній площі.