МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 7
Під обробкою: 18

ship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-uae-procurement-ocsp-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

archival-photos-ukr

Авторизація

Персоналії

Дерібас Йосип Михайлович

Дерібас Йосип Михайлович (Дон Хосе де Рібас (ісп. Josе de Ribas). 6.06.1749-2.12.1800 - російський адмірал, учасник російсько-турецьких воєн (1768-74 і 1787-91), градоначальник, державний діяч. За походженням - іспанець.

 

Командував авангардом російської армії при взятті Хаджибея і Аккермана (1789 р.), гребний флотилією і десантними загонами при взятті Тулча, Ісакчі (1790 р.) і фортеці Ізмаїл (1791 р.).

 

У суперечці з генерал-фельдмаршалом Г.А.Потемкіним відстоював перед імператрицею Катериною II гавань Хаджибеяяк місце закладки торговельного порту на Чорному морі.
У 1793 р., спільно з голландським військовим інженером Францем Де-Воланом, склав план порту в Хаджибеї (Одесі) і, за його затвердженням, керував початком будівництва.

 

27 серпня (2 вересня) 1794 р. відбулася закладка основних портових споруд: Великого молу (зараз - Карантинний мол); Малого жете (гавань для гребних суден, зараз Військовий мол); елінгів і верфі для ремонту казенних суден; двох пристаней з набережної для зручного докучання купецьких кораблів.

 

У цей же день з благословення грецького митрополита Гавриїла, у присутності Дерібаса і Деволана, були урочисто закладені церкви Святої Катерини Великомучениці та Святого Миколая Чудотворця. За переказами, саме тоді Митрополит сказав, що "колись на місці турецького Хаджибея було грецьке поселення Одесос". Почувши це, Йосип Михайлович запропонував іменувати нове місто на російський манер - Одеса.

Детальніше...

Де-Волан Франц Павлович

Франц Павлович Де-Волан (франц. François Sainte de Wollant, 20.09.1752-30.11.1818) - один з перших зодчих Одеси й Одеського порту, а також перший архітектор Вознесенська, Новочеркаська, Тирасполя, Овідіополя та інших міст, перший будівельник чавунного мосту в Петербурзі. Державний діяч, видатний фортифікатор і інженер своєї епохи, перший російський гідротехнік, який створив найбільшу водну систему в Європі, що зв'язала Петербург з Волгою і Білим морем.

 

Де-Волан - виходець з Нідерландів, народився в Антверпені в сім'ї брабантського дворянина, лейтенант-полковника голландської армії. З 1779 р. служив у голландській колонії Гвіані в Південній Америці, де будував військові укріплення проти англійців. З 1784 р. - картограф у Нідерландах. Під час політичної кризи в країні у 1787 р. перейшов на військову службу до Росії в чині інженер-майора.

 

У 1789 р. Де-Волан був затребуваний князем Потьомкіним до Південної армії, що діяла проти турків (російсько-турецька війна 1787-1791 рр..) і взяв участь у всіх значних битвах (Каушанського, під Паланкою, Акерманом, Кілією, Браїловим, Мачіном та Ізмаїлом). У 1790 р., між битвами, робив проект Миколаєва та, спільно з генералом Меллером, проектував систему берегової оборони Чорного моря, Криму, Дністра. Після підписання наприкінці 1791 р. Ясського миру

Детальніше...

Рішельє Еммануїл Йосипович

Рішельєrichele Еммануїл Йосипович (Арман Еммануель Софія-Септіманія де Віньеро дю Плессі, граф де Шинон, герцог де Рішельє (фр. Armand Emmanuel du Plessis de Richelieu); 25.09.1766-17.05.1822 - герцог, французький і російський державний діяч. Учасник штурму Ізмаїла (1790 р.), удостоєний ордена Святого Георгія 4-го класу та іменної зброї «За хоробрість». З 1803 по 1814 рр.. - градоначальник Одеси, генерал-губернатор Новоросійського краю. Прем'єр-міністр Франції (1815-1818, 1820-1821рр..) при Людовіку XVIII-му.

 

Перебування Рішельє на посту одеського градоначальника вважається поворотним моментом в ранній історії Одеси, що визначив подальший добробут і процвітання юного міста. У 1804 році герцог домігся зняття з Одеси податкового тягаря, зумів довести доцільність вільного транзиту для всіх товарів, привезених морем до Одеси і навіть тих, що направляються в Європу. Установа пільги по митних платежах послужила могутнім поштовхом для розвитку міста як великого торгового порту на Чорному морі.
За спогадами сучасників, коли Рішельє вступив на посаду градоначальника, Одеський порт існував більш на папері, ніж насправді. За підтримки імператора Олександра I, герцог домагається фінансування робіт з реконструкції портових споруд з метою збільшення їх пропускної спроможності.

Детальніше...

ЛАНЖЕРОН Олександр Федорович

Langero

ЛАНЖЕРОН Олександр Федорович (Луї Олександр Андре); (1763 - 1831) - граф, походить з аристократичного французького роду. Брав участь у війні зі Швецією, в трьох війнах з Туреччиною, в битві під Аустерлінцем, у Вітчизняній війні 1812 року і в поході на Париж. Виконував посаду Херсонського військового губернатора, градоначальника Одеси та керуючого цивільною частиною Катеринославської, Херсонської і Таврійської губерній (1815-1822).

 

В Одесі граф А.Ланжерон втілив у життя ряд важливих починань, задуманих своїм попередником Дюком Рішельє. При ньому з'явилася перша міська газета - «Мессаже де ля Русі мерідіональ», було відкрито заклад мінеральних вод в міському саду, розбитий ботанічний сад, що зіграв величезну роль в озелененні як власне Одеси, так і всього краю. Однак найбільшою заслугою А.Ланжерона було введення порто-франко.

 

Режим порто-франко (з італ. - «Вільна гавань») був встановлений Найвищим указом від 16.04.1817 в Одесі, як складовому місці для направлення європейських товарів в Синоп. Фактично П-Ф було введено лише в 1819 р, після влаштування за межею міста митних пунктів, і проіснувало, з деякими перервами, до 19.04.1859.

Детальніше...

Фон-дер-Фліс Борис Васильович

Гравюра к фон дер Флису

Борис Васильович Фон-дер-Фліс (Бернард), талановитий нідерландський інженер-гідротехнік, сподвижник Ф.П. Де-Волана

 

Народився 15 (4) квітня 1762 р. в м. Ніпорт, де отримав вищу інженерну освіту. З 1792 р. на російській службі. У 1794 р. Де-Волан в Одесі уклав з ним 5-річний контракт на умовах: безкоштовний проїзд з батьківщини і назад, казенна квартира і дрова, оклад 600 руб. /г. Послужний список Фон-дер-Фліса говорить про значущість його діяльності для Росії.

 

1794 р. – проектує і будує в Одесі будівлю Адміралтейства.
1795 р. - в Кінбурні будує фортецю і пристань.
1800 р. - почав будувати обвідні канали на порогах Дніпра за проектом Де-Волана.
1802 р. - проектування і будівництво збройового заводу і мосту через річку Олу в Тулі.
1814 р. - склав проекти морських споруд на Таврійському півострові.
1819 р. - його призначили гідротехтом чорноморських портів Морського відомства. Працював в Севастополі, Херсоні. У Миколаєві благоустроює набережні, вулиці, озеленює, освітлює їх, створює маяк на о.Тендра.
1819 р. - за дорученням віце-адмірала А. Грейга розробляв проект Спаського самопливного водопроводу від Фонтана в Кам'яному саду до Адміралтейства протяжністю 1683 сажня (близько 3 км),
У 1829 - 32 він створює за своїм проектом Міську набережну внизу Приморського бульвару. Він автор проектів Карантинної і Практичної гаваней, які сформували Одеський порт до 1850 р.

 

Помер в Одесі 16 березня 1846 р.. Нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня за вислугу років.

Т.Глеб-Кошанська

 

ВОРОНЦОВ Михайло Семенович

mikhail-vorontsovВОРОНЦОВ Михайло Семенович (19.05.1782-6.01.1856). Генерал-фельдмаршал (1856), ясновельможний князь, почесний член Петербурзької Академії наук. У Вітчизняну війну 1812 р. брав участь у битві під Смоленськом, під час Бородінської битви захищав Шевардинський редут. Командував російським окупаційним корпусом у Франції (1814-1818). У 1823-44 рр.. - Новоросійський і Бессарабський генерал-губернатор. У 1844-54 - намісник російського імператора на Кавказі.

 

На посту Новоросійського генерал-губернатора багато зробив для економічного і культурного розвитку краю, побудував перші пароплави на Чорному морі (1828 р.). У 1833 р. М. Воронцов заснував «Товариство акціонерів для встановлення постійних сполучень Одеси з Константинополем за допомогою пароплавів». Цю подію прийнято вважати датою народження Чорноморського пароплавства (ЧМП).

 

При Воронцові преобразився порт і місто. У 1830-40 рр.. були подовжені Карантинний і Військовий моли, споруджені заново Платонівський і Андросовський. Порт приймав до тисячі суден на рік. Також було закінчено будівництво Приморського бульвару, замощені центральні вулиці, побудована Гігантські (Потьомкінські) сходи, почалося будівництво водопроводу з Великого Фонтану.

Детальніше...

БОФФО Франс Карлович

Боффо Франс Карлович (іт. - Boffo Francesco). 1780-1867  рр.. - знаменитий архітектор, автор багатьох видатних проектів в Російській імперії. Жив і працював в Одесі 40 років (1818-1861).

 

Ф.Боффо здійснював проектування і будівництво представницьких ансамблів і будівель у центральній частині Одеси, що стали візитними картками міста: Воронцовський палац (1826 -1828), будівлі присутніх місць на напівкруглій площі Приморського бульвару (1826 -1830); знамениті Потьомкінські сходи (1837 - 1841); будівлю купецької біржі (нині міськвиконком (1828-1834, спільно з Г.Торічеллі і І.Козловим)); чудовий палац графині Потоцької (Одеський художній музей) та ін.

Детальніше...

Гартлі К

Чертежи Гартли

Гартлі К. (Гартлей К.). Британський інженер, автор проекту модернізації Одеського порту в другій пол. XIX століття.

 

На початку 1860-х стало зрозуміло, що Одеський порт за своїми технічними характеристиками не відповідає вимогам міжнародного судноплавства і торгівлі. Глибини в обох гаванях не дозволяли приймати великі пароплави; відсутній надійний захист порту від вітру і штормів; мала протяжність причальних ліній не відповідала зростаючому суднообігу; конструкції причальних споруд не витримували зростаючих експлуатаційних навантажень.

 

У зв'язку з цим Міністерство шляхів сполучення Росії оголосило міжнародний конкурс на розробку проекту перебудови порту. Вірніше сказати, йшлося про створення нового, сучасного порту в Одесі. За результатами конкурсу кращим визнали проект англійського інженера К.Гартлі (за деякими джерелами Гартлея).

 

Основні ідеї проекту Гартлі складаються в наступних взаємопов'язаних рішеннях:

Детальніше...

ГАРРІС Едмонд

эстакада Гарриса-1

Гарріс Едмонд. Інженер, промисловець. Період діяльності в Одеському порту - 1865-1917 рр.. Найбільш відомі споруди Е.Гарріса - портова залізнична естакада (1872), пакгаузи порту (Червоні склади, 1890-ті).

 

Залізничну естакаду в Одеському порту побудували після відкриття Карантинної залізничної гілки. Чотирикілометровий шляхопровід, що простягнувся від Пересипу до оголовка Карантинного молу, для свого часу був неординарною інженерною спорудою.

 

Зверху настил - щось на зразок моста, з розташованими на відстані 6,5 м опорами або, як їх називали, биками. Настил і бики були вироблені з таких товстенних дубових дощок, брусів і колод, що витримували ешелони, що рухалися або розвантажувати одночасно на двох залізничних коліях. Через кожні 200 м в естакаду були врізані глухі кам'яні «коробки» - брандмауери, які в разі пожежі повинні були перешкоджати поширенню вогню на всю довжину дерев'яного шляхопроводу.

Детальніше...

Нобель Людвіг

Ludvig

Нобель Людвіг (швед. Ludvig Emmanuel Nobel) 27.07.1831-1888 - шведський і російський інженер, винахідник, підприємець і меценат, старший брат і діловий партнер засновника Нобелівської премії Альфреда Нобеля.

 

Керував заводами «Нобель та сини» у Санкт-Петербурзі. Займався розробкою та виробництвом артилерійських снарядів, мін, торпед, парових машин, верстатів, гумових шин, дизельних двигунів. На початку 1880-х рр.. спільно з братами Робертом і Альфредом заснував компанію «Товариство Братів Нобель», яка за короткий термін стала однією з найбільших в Росії і Європі з видобутку, переробки і транспортування нафтових продуктів (нафти Баку), а з продажу гасу витіснила повністю з європейського ринку американську фірму «Стандард Ойл». На замовлення Людвіга Нобеля для транспортування нафти був побудований перший російський нафтопровід, два десятки пароплавів, залізничні вагони-цистерни.

Детальніше...

ДЕСТРЕМ МОРИС ГУГОВИЧ

Дестрем

Дестрем Моріс Гугович (1789 – 1855 рр..) - видатний французький вчений, інженер, один з будівельників Одеси. Дестрем здобув блискучу освіту: закінчив коледж у Сорезе і дві знамениті паризькі Школи - політехнічну і мостів та доріг.

 

Дестрему була знайома нужда: часто студентом пішки через всю країну ніс матері заробіток. Потрапив в Росію за зверненням Олександра I до Наполеона допомогти інженерними кадрами. На прохання Херсонського військового губернатора герцога Рішельє Дестрем разом був направлений до Одеси в 1810 році. Рішельє намітив для нього план: роботи в Одеському порту; пристрій фонтанів в Одесі і дороги через гори Південного Криму; складання проектів порту в Євпаторії, землечерпалки для Одеського порту і підступів до Херсонської дороги. Із завданнями Дестрем впорався. Як всі французькі військові інженери в серпні 1812 р. був засланий до Іркутська в зв'язку з нападом Наполеона на Росію.

 

Тут він пізнав нужду, мучився невідомістю. На прохання Де-Волана в квітні 1815 року Дестрем з іншими інженерами прибув до Санкт-Петербурга, погодився продовжити службу в Росії. Досяг чину інженер-генерала, удостоєний вищих нагород. Працював окрім Одеси в Тулі, Херсоні, Грузії, Ревелі; брав участь у створенні Ісаакіївського собору і ремонті Зимового палацу; керував Комісією проектів і кошторисів; написав підручник з механіки, читав лекції в Інституті Корпусу шляхів сполучення; проектував і керував створенням фортів в Кронштадті і постійного мосту через Неву за проектом С. Б. Кербедзе. У 1842 році він брав участь у Комітеті зі спорудження залізниці Санкт-Петербург - Москва і став почесним членом Академії наук.

Детальніше...