МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 21
Під обробкою: 19

virusship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

Авторизація

archival-photos-ukr

Начальники порту

Павлюк Микола Пантелеймонович

0113

Павлюк Микола Пантелеймонович ( 14.01.1940 р.н.). У 1960 р. розпочав роботу в Одеському порту вантажником і одночасно навчався на вечірньому відділенні ОІІМФ. Павлюк пройшов усі ступені службових сходів: був стивідором, диспетчером, старшим диспетчером, заст. начальника 2-го району з експлуатації, головним диспетчером порту, заступником начальника порту з експлуатації. У 1985 р. призначений начальником порту. Серйозним випробуванням були 90-і роки, коли, в результаті розпаду Союзу, стався розрив економічних зв'язків. Одеський порт втратив близько 80% вантажопотоків. Щоб утримати на плаву підприємство і зберегти колектив фахівців, вимагалося нестандартне рішення. М. Павлюк його знайшов: у порт прийшли іноземні інвестори зі своїми вантажопотоками. Рішення Павлюка було єдино правильним, але незвичним для того часу: реструктурувати порт, створивши підприємства за участю іноземних інвестицій на базі перевантажувальних комплексів. З часом життя показало, що вибір було зроблено правильно. І хоча форма взаємовідносин підприємств спільної діяльності (ПСД) із портом змінилася на орендну, суть їх залишилася такою самою. За час його керування побудовано Морську галерею, концертно-виставковий зал (КВЗ), церкву св. Миколая, яхтовий комплекс, чотиризірковий готель «Одеса». Таким чином було створено інфраструктуру Пасажирського комплексу. Паралельно з цим розвивалася потужність порту. У 1998 р. за безпосередньою участю партнера порту, компанії «Синтез Ойл», було реконструйовано станцію очищення баластних вод. Після реконструкції причалів № 2, 3, 4 в Нафтогавані почав діяти комплекс із переробки зрідженого газу. Протягом майже 8 років (1997-2001, 2007-2009) було споруджено магістральний шляхопровід естакадного типу, завдовжки майже 7 км, що з'єднав контейнерний термінал на Карантинному молу зі «Сухим портом». Ця потужна транспортна розв'язка збільшила пропускну спроможність порту і відкрила перспективи перетворення його в контейнерний порт міжнародного значення. За ініціативою і під керівництвом М. Павлюка в 2002 р. було побудовано універсальний причал № 43(29) у Хлібній гавані. Ще через три роки – в 2005-му – транзитно-вантажний термінал.

У 2002 р. М. Павлюк обирається депутатом Верховної Ради. У 2005 р. він повертається в порт, щоб продовжити його розвиток. Того ж року Микола Пантелеймонович презентує Генеральний план розвитку ОМТП на п’ять років, який включає п’ять інвестиційних проєктів, сумарним об'ємом інвестування до 1,5 мільярда доларів. Йдеться про будівництво першої черги «Сухого порту» на полях фільтрації, 5-ї і 6-ї черг магістрального шляхопроводу, створення контейнерного терміналу на причалі № 42, будівництво причалу № 36 (2«з») для обробки суден типу «ро-ро», намивні майданчики контейнерного терміналу на Карантинному молу, площею 19 га. Усі ці проєкти вже реалізовано. Що стосується останнього, наймасштабнішого з перелічених, то він – на завершальній стадії: в Одеському порту на намивних територіях створюється глибоководний контейнерний термінал. У кінці 2011 р. М. Павлюк переходить на посаду Почесного Президента Одеського порту. За його безпосередньою участю розроблено новий Генеральний план розвитку ОМТП до 2015 р. Микола Пантелеймонович – Герой України, повний кавалер ордена «За заслуги», Почесний громадянин м. Одеса.

Золотарьов Валентин Іванович

0112

Золотарьов Валентин Іванович (1925-1985) - повернувшись із фронту, вступив до ОІІМФ і закінчив його в 1951 р. Працював: 1950-1951 рр. – змінним диспетчером Одеського порту; 1952-1957 рр. – старшим диспетчером порту Ваніно; 1957-1969 рр. – начальником складу, старшим диспетчером 4-го району, начальником вантажрайону, заступником начальника з експлуатації Одеського порту; 1969-1979 рр. – начальником Іллічівського порту; 1980-1985 рр. – начальником Одеського порту. У порту В. Золотарьов створює: В'єтнамський комплекс, зерновий комплекс на 7-му причалі (один із найпотужніших у СРСР), третій район порту на базі механізованого комплексу цукру-сирцю у Хлібній гавані (у 1982 р. комплекс досяг проєктної потужності – 1 млн тонн), спеціалізований комплекс на Платонівському молу для відправки у В'єтнам продовольства, сільгосптехніки, промислового устаткування для відновлення його народного господарства після війни. За часів Золотарьова почалося будівництво контейнерного терміналу на Карантинному молу (1-й та 2-й причали). У 1984 р. було оброблено перший контейнеровоз «Кнуд Есперсен», який доставив у порт 319 контейнерів із в'єтнамським імпортом. В. Золотарьов у рамках найважливішого завдання уряду – т.з. Продовольчої програми створює три комплекси: 14-й та 19-й причали – перевалка генерального імпорту і обробка пасажирських суден, 21-й та 23-й причали – рефрижераторні і швидкопсувні вантажі, 25-й та 26-й причали – імпортні навалювальні.

Сенько Віктор Захарович

0111

Сенько Віктор Захарович (1935-1996 рр..) - начальник Одеського порту, видатний господарський і партійний діяч морської галузі, кавалер трьох орденів Трудового Червоного Прапора, ордена «Знак пошани», Почесний працівник морського флоту СРСР.

 

Уродженець Сумської області. Після закінчення Іваніцької школи в 1952 р. вступив на експлуатаційний факультет Одеського інституту інженерів морського флоту (ОІІМФ), який успішно закінчив в 1957 р. У серпні того ж року був направлений на роботу в Одеський порт - стивідором 1 ділянки. Потім працював тут же виконробом, диспетчером. У 1960 р. був призначений начальником 1 району. А в лютому 1962 р. - заст. начальника порту з кадрової роботи. У 1966 р.

 

Детальніше...

Томас Олег Костянтинович

0110

Томас Олег Костянтинович (1930-1989) – талановитий керівник і працівник морської галузі. У 1953 р. закінчив ОІІМФ. З 1954-1965 рр. працював в Одеському порту диспетчером портофлоту, в головній диспетчерській, начальником третього району порту, заступником начальника порту з експлуатації. У 1965 р. став начальником ОМТП. У цей час Одеському порту було відведено найважливішу роль перевалочної бази імпортного зерна. Значною віхою в зерновій кампанії 60-х стала обробка т/х «Манхеттен», на той момент одного з найбільших у світі суховантажних суден (довжина 306 м, дедвейт 103 тис. тонн). 81,6 тис. тонн пшениці було вивантажено на рейді в рекордні терміни, економія часу обробки становила 5 судно/діб. Заслугою О. Томаса є розробка і впровадження в практику оптимального режиму обробки суден. Так, судно з 15 тис. тонн цукру-сирцю в мішках, вагою 117-101 кг, вивантажували менш ніж за дві доби. 28 липня 1966 р. Одеський порт було нагороджено вищою державною нагородою за зернову кампанію і за виконання низки урядових завдань: переробку кубинського цукру-сирцю, відправку зовнішньоторговельних вантажів для великих будівництв – Асуанської греблі (Єгипет), Бхилайського металургійного комбінату (Індія), Євфратського гідровузла (Сирія) та ін. О. Томас зробив свій внесок у модернізацію порту: знесення старих будівель-складів і створення сучасного складського господарства. Під Морським вокзалом, який побудовано в 1968 р., було споруджено цілий комплекс складських приміщень. Він реалізував ідею створення спеціалізованого комплексу з перевалки зерна і цукру-сирцю у Хлібній гавані. За його часів почалося створення контейнерного терміналу. З 1971 до 1973 р. О.Томаса відрядили на Кубу радником міністра торговельного флоту і портів. З 1973 до 1976 р. він знову став начальником Одеського порту. З 1976 до 1978 р. О. Томас – начальник ЧМП. З 1978 до 1979 р. він утретє керує портом. У 1979 р. перейшов на роботу до «ЮжНДИМФ» (нині – «УкрНДІМФ»).

Греку Харитон Іванович

0109

Греку Харитон Іванович (1914-1980 рр..) - видатний діяч морської галузі, в середині 1950-х брав участь в організації першої радянської експедиції в Антарктику, в різні роки керував великими морськими портами.

 

Х.Греку народився в Хабаровську, в сім'ї контролера Акцизного управління. Закінчив фабрично-заводську семирічку. З 1932 по 1936 рр.. займався у Владивостоцькому морському технікумі на факультеті механізації морських портів.

 

Подальша кар'єра фахівця відзначена такими етапами: 1936-1945 рр.. - на інженерних посадах в службі механізації Владивостоцького порту; 1946-55 рр.. - начальник Калінінградського морського порту; 1955-57 рр.. - заст. начальника першої комплексної Антарктичної експедиції і начальник берегової бази «Мирний»; 1957-61 рр.. - начальник Миколаївського морського порту; січень-червень 1962 р. - начальник Одеського порту; 1962-78 рр.. - Перший заступник начальника Чорноморського морського пароплавства.

 

Детальніше...

Котов Михайло Федорович

0108

Котов Михайло Федорович (1911-1990) – видатний діяч морської галузі, начальник Одеського порту. Народився у Краснодарі, у сім'ї робітників. У 1934 р. закінчив Московський інститут інженерів транспорту за фахом – інженер-економіст водного транспорту. Був направлений у Владивостоцький морський торговельний порт, де працював старшим інженером із технормування, начальником відділу праці навантажувального району, заступником начальника порту з 1941 до 1945 р., начальником порту з 1945 до 1950 р. З 1950 до 1953 р. очолює Керченський порт. З 1953 до 1954 р. призначений начальником Служби портового господарства Чорноморського морського пароплавства. З 1954 до 1956 р. виконував обов'язки заступника начальника Одеського порту з експлуатації, з 1956 до 1958 р. – заступника начальника Іллічівського порту з розвитку. З грудня 1958 р. до грудня 1961 р. – призначений начальником Одеського порту. У той час він брав активну участь у науково-дослідній роботі, що проводилася Одеським інститутом інженерів морського флоту спільно з Одеським портом зі створення передової організації і технології перевантажувальних процесів і проведення дослідних навантажень-розвантажень суден і вагонів зі застосуванням нової технології. Наукові результати було впроваджено, що дозволило значно прискорити виробничий процес. З 1961 до 1984 р. є доцентом Експлуатаційного факультету Одеського інституту інженерів морського флоту, де виховав велику когорту фахівців морського транспорту.  М. Ф. Котов опублікував наукові статті: «За рентабельну роботу Одеського порту» (журнал «Морський флот», 1959, № 9), «Досвід переробки експортно-імпортних вантажів в Одеському порту» («Бюлетень техніко-економічної інформації “СоюзморНДІпроект”», 1961, № 7). У 1962 р. він видав підручник для морехідних училищ «Організація вантажних робіт у морських портах».

 

Література: М. Глеб-Кошанський. Порт і Одеса - 200 років. – Одеса: «ВIСТЬ», 1994; Архів ОМУ - справа 124.

Волконович Юрій Олександрович

0107

Волконович Юрій Олександрович (1913-1986 рр..) - організатор портового господарства на Чорному та Азовському морях, начальник великих морських портів, учасник Великої Вітчизняної війни, кавалер ордену Червоної зірки та ордена Трудового червоного прапора, медалей за трудову доблесть у роки війни і мирний час, Почесний працівник ММФ.

 

Народився на Волині, в родині вчителя. Отримав вищу педагогічну освіту і викладав у школі в 1932-37 рр.. У 1937-43 рр.. - студент експлуатаційного факультету ОІІМФ в м. Самарканді. У роки війни працював в Махачкалінському порту, брав участь в організації десантних операцій на Дунаї.

 

У 1950-54 рр.. - начальник Ростовського морського порту. У 1955-56 рр.. очолював Херсонський морпорт.

Детальніше...

Вакуленко Віктор Сафронович

0106

Вакуленко Віктор Сафронович (1906-1982) – начальник Одеського порту з 1953 до 1957 р., відомий капітан Чорноморського морського пароплавства, Північного морського пароплавства, Азовського морського пароплавства. Народився 24 листопада   1906 р. у селі Ново-Збур’ївка Херсонської області, у сім'ї моряка. Здобув освіту судноводія в Херсонському робітничому мортехнікумі (1922-1927) , а також в Одеському вищому морехідному училищі (1949-1954 ). У 1921 р. – матрос Херсонського порту, з 1927 до       1937 р. – на посадах від матроса до капітана на суднах Північного морського пароплавства (нагороджений значком «Почесний працівник морського флоту»). З 1938 до 1941 р. – капітан, потім заступник начальника Архангельського порту. З 1941 р. – капітан Маріупольського порту і начальник морської інспекції Азовського морського пароплавства. З 1942 до 1945 р. – заступник начальника Червоноводського порту. З 1945 до 1948 р. – капітан на суднах Чорноморського морського пароплавства. З 1949 до 1953 р. – капітан Одеського порту. З 1953 р. – 1-й заступник начальника Одеського порту, а з січня 1953 р. до липня 1957 р. – начальник Одеського порту. На той час необхідно було продовжувати відновлення порту після другої світової війни, піднімати його соціальну сферу і думати про зростання вантажопотоків    (уже в 1950 р.   вантажообіг Одеського порту перевищив довоєнний рівень більш ніж в 1,5 раза). За Вакуленка з’явилися нові лінії: кругова регулярна вугільна Поті - Маріуполь - Одеса - Миколаїв - Поті і Кримсько-Кавказька зі зарубіжними туристами. У 1957 р. пасажирообіг тільки на Кримсько-Кавказькій лінії досяг майже 500 тисяч осіб (Чорноморське морське пароплавство вже володіло трофейними суднами «Перемога», «Грузія» та ін.). Назрівало технічне переозброєння Одеського порту і будівництво нових складів. У 1954 р. було побудовано новий 8-й критий склад.  

У 1955 р., після 14-річної перерви, Воронцовський маяк знову засвітив свої вогні. Одеський порт піднявся з руїн, і було закладено основи для його розвитку на майбутнє. Віктор Сафронович був учасником цих знаменних подій. У 1955 р. його нагородили значком «Почесному працівникові Морського флоту». З 1957 до 1967 р. – капітан на різних суднах і капітан-наставник Чорноморського пароплавства. У 1967 р. пішов на пенсію. Удостоєний звання «Кращий капітан Міністерства Морського флоту».  

 

Література: М. Глеб-Кошанський, «Порт і Одеса, 200 років», Одеса, «Вiсть», 1994; О. Амбарян, А. Брюм, В. Іванов, «Головні морські порти України», Одеса, «Маяк», 1993; Особиста справа В., архів ЧМП, № 2752.

Данченко Олексій Євгенович

0105

Данченко Олексій Євгенович (1904-1983) – видатний організатор і працівник морської галузі. У 1931 р. закінчив судноводійський факультет Одеського морського технікуму і отримав диплом капітана далекого плавання. Його службовий список: декілька років був помічником капітана, капітаном на суднах ЧМП; 1939 р. – начальник Новоросійського порту; 1939-1940 рр. – уповноважений Наркомзовнішторгу в Англії із закупівлі суден; 1940 р. – заступник начальника Одеського порту; 1941-1942 рр. – командир водних перевезень Чорноморського Військово-морського штабу в Севастополі, Баку і Москві; 1943-1944 рр. – начальник Махачкалинського порту; 1945-1949 рр. – начальник Одеського порту у важкі роки, коли порт потрібно було піднімати з руїн, відновлювати причали, склади, перевантажувальну техніку; 1949-1952 рр. – начальник ЧМП; 1953-1956 рр. – начальник Головфлоту Міністерства річкового і морського флоту; 1956-1972 рр. – начальник об'єднаного Чорноморсько-Азовського пароплавства. Під керівництвом О. Данченка ЧМП вийшло на позиції найбільшої державної судноплавної компанії світу. Судна пароплавства заходили у 273 порти 75 країн. На початку 1970-х рр. 60% зовнішньоторговельних перевезень припадало на долю ЧМП. За ініціативою О. Данченка було побудовано порти Іллічівськ і Південний.

Макаренко Пахом Михайлович

Макаренко Пахом Михайлович (1904-1983) – випускник Одеського морехідного технікуму (1930-1932) і Одеського інституту інженерів морського флоту (1949-1953). Ім'я П. М. Макаренка увійшло в історію морської галузі України ХХ століття. Він був одним із найталановитіших, високопрофесійних і авторитетних працівників. Свідок тому його службовий список: 1919 р. – юнга-матрос на пароплаві «Світло»; 1932 р. – помічник капітана на низці суден Чорноморського морського пароплавства; 1938 р. – начальник Морської експедиції Управління Чорноморського морського пароплавства; квітень 1939 р. - жовтень 1941 р. – начальник Одеського порту. Особливо треба відмітити його перебування на цій посаді, починаючи з 22 червня 1941 р., у ті перші, здавалося б безвихідні, чотири місяці другої світової війни, коли причальний фронт Одеського порту став діючою фронтовою лінією. На початку серпня місто залишилося в глибокому тилу ворога. Одеса чотири місяці стримувала більш ніж 300-тисячну армію ворога. Одеський порт був серцем Одеси, яка оборонялася, оскільки він став єдиною артерією, яка живила і фронт, і місто. Пахом Михайлович був одним із тих, хто брав участь у розробці і здійсненні однієї з найблискучіших операцій другої світової війни із практично безкровної евакуації всієї Окремої Приморської армії безпосередньо з окопів. Ворог вважав, що готується великий наступ, і тому залишався в невіданні, що ціла армія вислизнула з-під його носа. П. М. Макаренко блискуче керував цією операцією в порту. У жовтні 1941 р. він стає заступником начальника Чорноморсько-Азовського пароплавства і уповноваженим Наркомату морфлоту на Чорноморсько-Азовському театрі військових дій; у липні 1942 р. – начальником Головного управління морських портів Наркомату морського флоту країни; восени 1942 р. – начальником Суховантажного пароплавства «Каспфлот»; у грудні 1942 р. – начальником Червоноводського порту; у квітні 1943 р. – знову начальником Суховантажного пароплавства «Каспфлот»; у квітні 1944 р. – начальником Чорноморського морського пароплавства, яке відіграло чималу роль у підготовці бойових операцій, розгорнутих у серпні 1944 р. військами 2-го і 3-го Українських фронтів у взаємодії з кораблями Чорноморського флоту і Дунайської військової флотилії. П. М. Макаренко керує Чорноморським морським пароплавством до червня 1949 р. На його плечі лягли найтяжчі післявоєнні роки, коли потрібно було відновлювати флот, заводи, порти, у т. ч. і Одеський порт. З 1949 до 1953 р. він стає директором Конструкторського бюро № 5 Головмашпрому Міністерства морського флоту в Одесі і одночасно студентом заочного відділення Одеського інституту інженерів морського флоту. У листопаді 1953 р. він керує Далекосхідним пароплавством. У січні 1955 р. П. М. Макаренко стає членом Колегії Міністерства морського флоту СРСР і начальником Далекосхідного пароплавства, в яке входили Сахалінське і Камчатське пароплавства. У 1959 р. він є начальником складної експедиції із перегону 60-тисячного плавдоку з Балтики на Чорне море. З лютого 1961 р. до січня 1962 р. П. М. Макаренко керує Іллічівським портом. Пахом Михайлович 45 років життя присвятив служінню морю. Він був «героєм свого часу». Усі призначення Пахома Михайловича були важливими державними завданнями.   Він – кавалер 10 нагород, серед яких: медалі «За оборону Одеси», «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказу» та ін.

 

Література: «Одеський порт, рік 1941-й»,   автор-укладач.       Т. Глеб-Кошанська. – Одеса. Видавничий центр «Студія “Негоціант“», 2006.

Тьомкін Семен Іванович

Тьомкін Семен Іванович (1895-1965 рр..) - капітан далекого плавання, великий керівник в системі Мінморфлоту, начальник Одеського порту (1937-1938 рр.., жовтень 1944 р. - грудень 1945 р.), Кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора.

 

С.Тьомкін народився в м. Миколаєві, в робітничій сім'ї. Почав трудове життя в 14 років, слюсарем-інструментальником на суднобудівному заводі. Брав участь у революційному русі. У 1915 р. призваний на Чорноморський флот, служив рульовим на міноносці «Зухвалий».

 

Після Жовтневої революції командував кавалерійським ескадроном, був призначений комісаром дивізіону канонерських човнів.

 

Демобілізувавшись, плавав матросом на морському буксирі, пароплавах «Сарич», «Крим» та ін..

 

В 1930-му р. С.Тьомкін закінчує Одеський морський технікум. З 1933 р. до першого призначення на посаду начальника ОМТП - пом. капітана, капітан на пароплавах «Чичерін», «Трансбалт», «Ворошилов», «Фабриціус», «Чапаєв» та ін.. Виконував відповідальні завдання уряду, возив найцінніші вантажі в далекі рейси.

 

Детальніше...